Навіяло  аніме "Принцеса Мононоке"  Хаяо Міядзакі.

Досить цікавий Український колорит . Його б варто було притримуватись і в самому початку (  змінити зомбіапокаліпсис на  заражених тварин, нових істот чи щось подібне , це б додало більшої міфічності ) 

Є певний дисбаланс в динаміці , екшен-початок дуже короткий, основна частина — діалог .  

При першому виборі невідомо чим керуватись, просто обирати навмання.  

Якщо додати трохи  казковості  говору  Меживниці, це покращить атмосферу.   

Не вистачає позначок, кому  належать слова.

Арт і звукове супроводження мені сподобалось, атмосферне. 

Дякую за мандрівку в  цей міфічний ліс. 

❤️ . ви все вірно зрозуміли. 

яка красива казка, уклін тим, хто її створив 

якийсь нереальний рівень пропрацювання гри.  Звук, арт, текст, технічне виконання - все топ . 

Гра виконана на дуже високому рівні. 

Перша моя кінцівка - я просто пішов далі :) 

Я просто мав залишити відгук, бо історія мене розчула  настільки, що я навіть пустив сльозу .   Автор  вклав душу і переживання в свій текст .  

Суто поради щодо реалізації. 

1. Використовуйте наші імена та назви,  це буде ближче до серцю читачу. 

2.   Другу частину не варто так детально розжовувати ,   було зрозуміло що сталося , а коли ви це починаєте в лоба розписувати, постає відчуття , що  читач  не розібрався до цього .   Тут би мали бути тонкі натяки і все ,  картинка вже сама складується  і це чарівно. 

3.  зображення  у вас є але  чудовий арт зробив би вашу історію значно глибшою .

Я дійсно вдячний за цю історію і хотів би бачити її від вас  в більш якісному виконанні. 

п.с. не додав про музику  - дуже влучно і в тему,  тут   взагалі немає питань

в мене вінда залочила ваш екзешнік, тому , нажаль, не зміг оцінити гру 

Щось в цьому є, не вистачило додаткової обгортки до історії .  Торгуватись на картонці на ринку це  топ, ностальгічно. Додати б до цього якийсь неочікуваний результат , гра б   була значно смачніша .   Арти веселі, в тематику гри. 

Знаєте. Складно сказати  яку з кінцівок ( раціональна чи емоційна ) можна назвати хорошою.  Це більше питання вибору. Чи готові ви жити далі в світі, де втрачене не повернеш і  це залишиться назавжди з вами. Чи ви будете намагатись  замінити  втрату на будь що, розуміючи, що заміна не оригінал, але це заповнить пустоту всередині. Суто для мене тут немає вірної  відповіді. Будь-який вибір прийнятний, якщо це ваш вибір.

Дякую, що оцінили гру. :)

Так, андроід. Картинка не на весь екран, але читати можна. 

Якщо заморочитись, то прийдеться налаштовувати інтерфейс до адаптації різних екранів. 

Дякую за передану атмосферу.

Вийшло так, що історію я читав лежачи дивлячись вгору в екран телефону, і так відчув цей момент, наче це сам я лежу на березі океану дивлюсь на небо, слухаю шум хвиль і медитативну мелодію.  Якась терапевтична дія у вашої розповіді. А малюнки - я відчув себе в галереї посеред картин і запах фарб

Дуже сподобався фінал гри,  здивували, дякую 

З першого екрану гра налаштовує на  очікування гумору, іронії в останні моменти світу.  Але цього не сталось.   Гра не  викликала жодних емоцій, на які я так сподівався.   

Геймплей коротенький,. Арт милий. Серед звуків лише друк тексту.   

Мені все сподобалось, арт, звук, історія з  повчальним змістом. 

Легко і цікаво, дякую за новелу 

Наскільки я зрозумів історію,  то жінка спілкується зі своїм персонажем якоїсь гри ( або щось аналогічне  віртуальний простір для проведення часу ) і розповдіає про  сірість і жорстокість світу ( Взагалі весь діалог виглядає як метафора на сповідь ) .  При цьому персонаж всіляк намагається її підтримати ( проява емпатії ? )  Нажаль тематика пройшла повз мене і не викликала відчуттів. Фінальний твіст ставить під питання весь діалог . 

Арт персонажа милий, фон  не вразив . 

Фонова мелодія  трохи втомплює 

Висновок: заводьте друзів - ші , якщо вам здається, що світ навколо жорстокий і не справедливий .    А гра все ж таки змусила задуматись над темою, що вже похвально . 

Вітаю, є  іконка налаштування в правому верхньому кутку і там можна вимкнути 

Непритаманна для роботів рефлексія про сенс буття.   Сюжету в грі немає , лише роздуми робота.  

Червоний мікс ( або міксер :) ) з "Чи мріють андроїди про електричних овець?" та "Експерименти Лейн". 

Таймер грає роль закриття вікна по закінченню. Не зрозумів важливості правої частини екрану  з частинами коду, вони не додають ваги історії.   

Гул проводів тримає атмосферу , а ось звук повідомлень її вщент руйнує. 

Все наше життя - болото,  а єдиний психолог, якого можеш собі дозволити,  - це жаба на шляху  пошуку  спокою, умиротворення  та гармонії в цьому болоті. 

Драма про дорослішання, дружбу та ціну першого кохання. ( п.с. воно того не варте :) )

Плюси: Живі діалоги,  добре передають характери персонажів . Кінцівки, жодна з яких не є правильною . Цікава концепція світу, де дорослішання = отримання сили. 

Мінуси: Концепція світу не розкрита , просто є факт, що 18 років = сила . Хотілося б трохи більше дізнатися про дівчину, через яку розгорівся конфлікт (чи дійсно він того вартий  і взагалі чи є конфлікт, нас просто ставлять, що ось проблема обирай що робити) . Фінал обривається дуже різко — бракує  додаткових слів і після історії по факту вибору. 

Одразу після завантаження проект вражає якістю.  Приємна атмосферна музика, додаткові звуки, шрифти.   Чудова палітра кольорів.   Текст читається легко.   Все виглядає на рівні . 

Але ідеї сюжету я не зрозумів.  Перечитав двічі. Але про що хотіли сказати автори, так і не розібрався.   Виглядає як інтро більшої ВН і історія має розвиватись далі.

Я зловив тріп і під психоделічну музику читав текст на  тремтячому фоні , як та білка. 

Гра що викликала емоції і  погралася з гравцем.   Відчувається певний вайб doki-doki 

Якщо ви пройшли гру, то це не все, варто спробувати ще раз . 

Що мені сподобалась: загалом зрозумілий сюжет , не перевантажений філософськими роздумами.  Камерна історія яка заграє з гравецем у стилі знайдених плівок.    І ,наскільки я зрозумів, в назві "КульТова класика"  захована сама ідея гри.  Але не розібрався чому 20 у 1 ( можливо теж є якийсь сенс ) .

Саме завантаження архіву і його запуск вже грає з гравцем в гру. Якщо б гра запускалась в браузері, то  були б трохи інші відчуття.  (  Доречі це можна було обіграти , що я не купую всякі непотрібні речі, а завантажую з інтернету різні підозрілі архіви :) ) 

Що не сподобалось: таймер вам грає не на руку. Не зрозуміло чому він йде і до чого відлік. Окрім того до нього жорстко прив'язаний текст і він змінюється по таймеру. Часом не встигаєш прочитати , а на екрані вже нова репліка. 

Загалом арт-хаус в чистому вигляді. Лайк  

П.с. щось потрібно зробити з карантином на сторінці гри.  

Дякую, що оцінили гру, дуже приємно. 

Вдячний, що пограли в  "Океан Пам'яті" та залишили про  гру приємний відгук .

Вітаю. Дуже приємно, що ви оцінили візуальний стиль та інтерфейс гри  — ми справді намагалися зробити його частиною атмосфери, щоб гравець  занурився в гру , ще  не починаючи в неї грати (мета гра) .  Зауваження щодо звуку  візьму до уваги, щоб надалі краще пропрацювати звукову атмосферу в іграх.

Відносно відліку ,   не хотілося робити , щоб гравець пропускав історію, або історія обривалась на півслові ,  по причині наявності таймера .  Він був використаний  як інструмент психологічного тиску.  Неминучість прибуття рятувального модуля, не дає  часу героїні на рефлексію,  самокопання. Час  спливає незалежно від її бажання. Тобто відлік тут працює на атмосферу невідворотності саме для героїні, а не для гравця,  і ніяк не впливає на кінцівку історії .  Можливо б  варто було б інтегрувати його жорсткіше у геймплей. Це буде поле для подальших роздумів і покращень . 

Дякую, що пограли.

Вибір приймається при утриманні кнопки

Приємно, що гра вам сподобалася.

Дякую за змістовний відгук. 

Вдячний за питання . 

«Соляріс» Станіслава Лема . оновив опис .  Завтра вже плануємо реліз

ОКЕАН ПАМ'ЯТІ

- OCEAN OF MEMORY -

"Що таке людина, як не сума спогадів?"

Олеся — єдина людина на науковій станції «Ікар-2». На станції лише тиша, а  зовні — безкрайній Океан. Її дослідницька місія завершена. Евакуаційний модуль «Прометей» вже на орбіті, готовий повернути її на Землю. Але чи дійсно вона бажає цього?

Ocean of Memory — це  Sci-Fi  новела про провину, ізоляцію  та крихкість людської природи, натхненна класичним науково-фантастичним  романом «Соляріс» Станіслава Лема.

Тільки ви, термінал  та  Океан. Ваш вибір визначить  фінал:  Правда (Раціональність) або  Ілюзія (Емоції)).

«Океан за вікном не просто б'ється. Він корчиться. Ніби кожна моя сумнівна думка віддається в ньому фізичною мукою.»

Сторінка гри  на  Ukrainian Micro Visual Novel Jam #2

Хотів би уточнити: 

чи входить дана інформація з екрану кінцівки в ліміт 1000 знаків, бо я перечитав і вже не впевнений. 

На екрані інформація про назву кінцівки , кількість балів, час проходження та профіль гравця, в залежності від його виборів. 

Чи краще просто кінець і все?

І якщо ще додам тлумачення чому саме такий профіль ( наприклад 'ваш вибір був не розумним" )

Архів з грою не повинен важити більше ніж 300 мегабайт. - гру потрібно надсилати архівом? Чи можна і сюди на сайт завантажити, щоб грати в браузері? 

Ліміт в 1000 слів як буде рахуватись суддями? Потрібно сценарій окремо надсилати чи щось інше? 

Вперше приймаю участь

Це ШЕДЕВР!