Гарна графіка та музика. Вже з початкового вступу я почав шукати підозрілі деталі в героях. Але деякі моменти трохи вибивали з атмосфери. Наприклад, згадка про телефони під час розмови про доньку: не уточнюється, що вони не працюють, і це досі викликає сумніви — чи то просто приклад із минулого, чи телефони справді діють і всі можуть спілкуватися, тоді як лише радіо повідомляє про тривогу. Хоча, можливо, такі запитання виникли тільки в мене — і саме вони теж додають тієї підозрілості, яку гра прагне створити.
[Далі можливі спойлери, читати після проходження.]
Дещо неочевидним виявився інший фінал, бо я вже встиг забути про таймер. Дуже сподобалося рішення показати більше деталей, якщо не вбивати “першого” віспера: там відкривається цікава історія, яка дає нові докази чи принаймні ідеї щодо винуватця. Хоча, мабуть, є й ляп — якщо цієї сцени не побачити, то дивуєшся, звідки герої взагалі знали, що Броуді не стріляє в людей. І ще питання: чи були в нього набої? Адже, здається, їх забрав головний герой. Цей момент у мене трохи розмився в пам’яті, можливо, я щось неправильно запам’ятав.
Фінали загалом залишають простір для запитань. У позитивному виходить, що віспера в них і не було — тоді як він з’явився у поганому фіналі? Є можлива теорія, що це й справді крипіпаста, або ж не окремий вид істот, а просто люди, які збожеволіли й почали вбивати інших. Це підтверджує й напад першого віспера: навіщо шкодити нібито своїм? Інша версія — це могла бути якась епідемія, що впливала на психіку: у магазині винуватець ще був носієм, а вже в аптеці став повноцінним віспером.
Надіюсь, зміг розписати зрозуміло, бо навіть тут спеціально залишаю все трохи розмито для тих, хто ще не грав.